СИРОТЮ́К, а, чол., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота. Сам не знав [учитель], кого більше жалувати, чи сього сиротюка, котрий іще пищав з болю прерізними голосами, чи того хлопця, що міг бути для родичів потіхою, а йшов насліпо у пропасть [прірву] (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 10).
СИРОТЮК
Тлумачення слова