СИ́РО. Присл. до сирий 1;
// у знач. присудк. сл. Про наявність надмірної вологості, сирості де-небудь. Як чудно здалося у класі! Темно-темно, нечисто, сиро, а дітей — тьма (Степан Васильченко, IV, 1960, 17); Осінь у лісі. Іде дощ. Сиро в окопах (Андрій Головко, I, 1957, 59); * Образно. На душі сиро, самотньо, на серці важко та тяжко (Панас Мирний, V, 1955, 341).
СИРО… Перша частина складних слів, що відповідає слову сирий у 4 знач., напр.: сирокопчений, сиросолений і т. ін.