СИРІ́ТСТВО, а, сер.
1. Становище сироти (у 1 знач.). Тяжке сирітство з самого малку, гірка неволя в чужій роботі — приборкали її шибку думку (Панас Мирний, I, 1949, 366); — Ну, кому ми потрібні? — жалібно сказала Марина і через силу стримала сльози, таким гострим і гірким в ту мить для неї було розуміння сирітства (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 21); Війна — це вдівство і сирітство, безпритульність і голод, недуги і відчай, муки і сльози (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 4);
// Відсутність рідних і близьких. [Панса:] Доню! ..При тобі я часто забував своє сирітство… (Леся Українка, II, 1951, 464).
Кругле сирітство — життя без батька й матері. Як не бідував Тарас, яку нужду не переносив .., усе ж таки аж по смерті своєї матері переконався, що то значить кругле сирітство (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 57).
2. перен. Безпритульність і беззахисність; самітність. Тепер не стало друга, і Микола почував ще більшу самотність, просто сирітство… (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 302).