СИПУ́ЧКА, и, жін., розм.
1. Розсипчастий сніг, який тільки що випав і не злігся.
2. Що-небудь сипке. Звантажував [хлопчина] вугіль-сипучку, В роботі палав, як вогонь, А потім, на першу ж получку, Купив собі в друзів гармонь (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 72).