СИ́НУС, а, чол.
1. мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи. Відношення катета, протилежного кутові α, до гіпотенузи називається синусом кута α і позначається: sin α (Геометрія, I, 1956, 130); Рая ховав очі, а він забуває, яку теорему доводив, синус сплутує з котангенсом (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 108).
2. анат. Порожнина, заглибина в якомусь органі. Синуси лімфатичних судин; Синуси мозку; Венозний синус серця.