СИНТЕЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до синтезувати. Препарат синтоміцин був синтезований у Москві (Наука і життя, 2, 1955, 13);
// синтезовано, безос. присудк. сл. Якого глибокого життєвого, філософського змісту сповнені народні приказки й прислів’я! В них синтезовано досвід трудящих (Народна творчість та етнографія, 2, 1964, 85); В Інституті органічної хімії АН УРСР синтезовано препарат, який допоможе боротись з біологічним обростанням внутрішніх стінок трубопроводів (Наука і життя, 3, 1971, 44).
2. у знач. прикм. Цілісний. Синтезоване світосприймання й вирішило долю Олександра Довженка, він після багатьох професій став працювати в кіно (Літературна Україна, 12.IX 1969, 4).