СИНТЕ́ТИК, а, чол.
1. Той, хто має схильність до синтезу (у 1 знач.). Шахматов, як типовий синтетик, завжди намагався за всяку ціну відбудовувати історію мови в великих і малих рисах її розвитку як щось суцільне і точно визначуване (Питання походження української мови, 1956, 175).
2. Фахівець, який займається синтезом речовин. У загальному підсумку синтез активної молекули білка інсуліну потребував 223 окремих, послідовних етапи .. Заслуга хіміків-синтетиків, які здійснили це епохальне досягнення, грандіозна (Наука і життя, 8, 1965, 3).
3. хім. Те, що сприяє синтезу (у 4 знач.). Вже тепер перед вченими так гостро постало питання про вишукування нових, досі не використаних синтетиків білка — мікроорганізмів (Знання та праця, 11, 1967, 18).