СИНОНІ́МІКА, и, жін.
1. Сукупність синонімів певної мови. На службу політичної сатири ставить Вишня і українську синоніміку (Радянське літературознавство, 11, 1969, 10).
2. Розділ лексикології, який вивчає синоніми.
3. Те саме, що синонімія. У І. Котляревського дуже широко виявлена лексична синоніміка в різних частинах мови, особливо в дієсловах (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 152); Крім лексичної синоніміки, розрізняють ще граматичну, яка передбачає синонімічність граматичних конструкцій (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 152).