СИНХРО́ННИЙ, а, е.
1. техн., книжн. Який відбувається, діє паралельно; який точно збігається з іншими періодично змінними явищами чи процесами; одночасний. Найбільші труднощі становить виявлення матеріальних залишків сарматських племен у правобережній степовій частині, де збирання і визначення сарматських пам’яток майже не провадилося і де воно ускладнюється наявністю великої кількості інших синхронних пам’яток (Археологія, VIII, 1953, 64); Магнітне поле може забезпечити.. правильне синхронне потрапляння частинок в прискорююче змінне електричне поле (Наука і життя, 5, 1960, 13).
2. техн. Який ґрунтується на застосуванні принципу синхронізму. Синхронний компенсатор; Синхронний генератор; Синхронний двигун.
3. лінгв. Стос. до синхронії (у 2 знач.). З синхронного погляду префіксом можна вважати тільки таку частину основи, яка в структурі сучасної мови несе окреме від кореня смислове навантаження (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 308).