СИНХРОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. книжн. Який відбувається, діє паралельно; який виражає синхронізм чого-небудь; одночасний.
Синхронічний метод у викладі історії — розгляд подій, що відбувалися в одній державі, у зв’язку з подіями, які одночасно відбувалися в інших державах; Синхронічні таблиці — хронологічні таблиці подій, що відбувалися одночасно.
2. лінгв. Стос. до синхронії (у 2 знач.). Синхронічний опис якої-небудь мови в певний означений момент її розвитку мав пояснити її факти на основі аналізу сучасного матеріалу мови (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 270).
Синхронічний метод у мовознавстві — вивчення мови одного періоду як системи співіснуючих мовних елементів.