СИНЬОЗО́РИЙ, а, е, поет.
1. Із синіми зорями. Кому під синьозорим небом Потрібен анархічний бунт? (Павло Усенко, І сьогодні.., 1957, 59);
// Блакитний. Бризнув [місяць] світлом на степ, і відразу все — село, і хутори, і степ — загорнулося в м’який синьозорий серпанок, немов у якійсь давній казці (Яків Качура, Вибр., 1947, 72).
2. Із синіми очима. І ще було в пісні про те, як заграли в Чорногорі на трембіті хлопці, а синьозорі гуцулки вишивали червен [червоний] прапор, гаптували золотом (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 191); Дзвонить пісня в світанкові зорі, Голосна і дзвінка, мов кришталь, То дівчата мої синьозорі, То любов моя проситься вдаль (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 96).
3. Який нагадує сині зорі. Вона здригнулась і мало не випустила з рук пучок синьозорих квітів (Олесь Донченко, I, 1956, 61).