СИНЬОЦВІ́Т, у, чол., діал.
1. Сокирки. Грає й сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого світу, то зачервоніє круглою горошиною, то засиніє синьоцвітом (Панас Мирний, IV, 1955, 310); Біля Лідиної хати цвіли.. нагідки, синьоцвіт (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 21).
2. Кручені паничі. Господиня ласкаво запрошує сідати на ґанку, затіненому синьоцвітом, а дітки вже обступили нас, не дають і кроку ступити (Радянська Україна, 23.VII 1958, 2).