СИНІЮЧИЙ

СИНІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до синіти. В ній заворушилася туга .., мов те безхмарне склепіння, синіюче у воді глибоко-глибоко (Ольга Кобилянська, I, 1956, 334); Високу постать головнокомандувача щодня бачили то в порту, то ще частіше — на горі Мітрідат, коли він у бінокль розглядав синіючий вдалині за протокою кубанський берег (Олесь Гончар, II, 1959, 318); Я сидів на околиці міста, з якої видно чудовий краєвид, і малював прекрасні синіючі далі (Олесь Донченко, VI, 1957, 638); За річкою, з-за далеких синіючих горбів, червоним велетенським м’ячем викочувалося сонце (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 45).