СИНЕДРІО́Н, у, чол. У Єрусалимі в III—І ст. до н. е. — рада аристократів і старійшин, а після встановлення римського панування — верховний суд Іудеї. [Йоганна:] На бога, сестро, тихше! ще почує хто з люду й донесе синедріону (Леся Українка, II, 1951, 122);
// ірон., жарт. Збори, рада, судилище. Хитрі книжники й лукаві фарисеї Розмножили своє потомство без числа, І доленьки звізда письменської моєї Мене в синедріон, на суд їх привела (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 373); Того ж таки дня сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 11); Микоші вистачило характеру і влітку, коли стояв перед учительським синедріоном і так-сяк склав екзамен у другий клас (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 181).
СИНЕДРІОН
Тлумачення слова