СИНЕ́ЦЬ, нця, чол.
1. Посиніле місце на тілі, обличчі як слід удару, стусана і т. ін. Кому пироги й млинці, кому гулі та синці (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 285); Уляна, плачучи, показує сусідці.. синці — гостинці п’яного, сердитого чоловіка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438); Глянувши на матір, на її почорніле, витягнуте лице, на запалі очі і криваві синці на руках, Оля не витримала (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 294); На його лиці красувався великий синець (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 62); * У порівняннях. Аж почорнів сердега Прокіп, уся пика, як один суцільний синець, балакати по-людському розучився (Андрій Головко, II, 1957, 258).
♦ Побити до синців кого — дуже побити кого-небудь. Діда Омелька, що кинувся на захист невістки, побили до синців (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 121); Синці під очима — темні, з синюватим відтінком кола під очима від нездужання, втоми і т. ін. Вона знала, що, так стоячи, приховувала зрадливі зморшки на щоках і в куточках рота, синці під очима (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 147); Матушка Раїса злорадно глянула на схудле, з синцями під очима обличчя Лукії (Олесь Донченко, III, 1956, 37).
2. Прісноводна риба, різновид ляща. Синець штучних морів — смачна риба, її сушать, в’ялять тощо (Вечірній Київ, 4.III 1966, 4).
3. Те саме, що волошка 1. Такими [кореневищними] бур’янами є пирій, синець, гострець (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 152).