СИМФОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до симфонія 1. Симфонічні форми музики;
// Пов’язаний з симфонією. Симфонічна обробка музичної теми; * Образно. Різні етапи, всі визначні події нашого життя знаходили і знаходять свій відгомін у величному симфонічному звучанні його [П. Тичини] поезії (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 8).
2. Признач. для виконання оркестром із смичкових, духових і ударних інструментів; пов’язаний з таким виконанням. Симфонічна сюїта; За повоєнні часи українська симфонічна та камерна музика збагатилася рядом видатних творів (Мистецтво, 6, 1957, 56); Серед різних жанрів симфонічної музики головне місце в творчості Чайковського належить симфонії (Наука і життя, 4, 1960, 63);
// Який складається з творів, признач. для виконання на таких інструментах. В Колонному залі Української державної філармонії відбувся симфонічний концерт з творів литовських композиторів (Київська правда, 29.X 1950, 8).
Симфонічний оркестр — оркестр із смичкових, духових і ударних інструментів. Міський парк. Вечір. Всі алеї запруджені народом. Грає симфонічний оркестр. На танцмайданчику кружляють пари (Андрій Головко, I, 1957, 482).