СИЛУВАНО

СИЛУВАНО. Присл. до силуваний.. На власні очі бачить [Матвій], як люди силувано, проти власної волі, ріжуть себе (Мирослав Ірчан, II, 1958, 316); Артем, щоб приховати хвилювання від зустрічі з нею, силувано усміхнувся і спробував ввести мову на жарт (Андрій Головко, II, 1957, 443); — Панове, — промовив він силувано доброзичливим тоном (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 72); До розмови дівчина приставала лише в силу необхідності, більше відповідаючи на якісь запитання, та й то силувано й односкладово (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 101); Перша зустріч пройшла якось неприродно, силувано (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 177).