СИЛУЕ́ТИК, а, чол. Зменш.-пестл. до силует 1, 2. На piazz’і [площі] ще біліють колони, і, нахилившись над морем, чорні силуетики перерізують лінію неаполітанських вогнів (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 406); Темні силуетики хлопців попричіплювались до дощок, де тільки була яка щілинка (Степан Васильченко, I, 1959, 210).
СИЛУЕТИК
Тлумачення слова