СИЛЬНО, присл.
1. Присл. до сильний 1, 4, 6, 7. Пастух високий, але сильно збудований чоловік, у чорній вивареній у маслі сорочці (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 75); Почала тоді дівчина знов сильно й гірко плакати (Марко Вовчок, I, 1955, 350); Як сильно, як гаряче любила вона в тій хвилі Максима! (Іван Франко, VI, 1951, 30); Тільки в аулі Рахім відчув, як сильно вдарився він боком і як болить у нього нога (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 356); Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 183).
2. розм. У великій мірі, надто, надзвичайно. Ентелл там сильно храбровався [храбрувався], Аж до сорочки ввесь роздягся (Іван Котляревський, I, 1952, 96); Сп’янівши сильно, він ставав понурий (Леся Українка, III, 1952, 668); Його вважали сильно там розумним (Максим Рильський, III, 1961, 163); І цей його спокій, і те, що Філіпчук втратив самовладання.., — сильно вплинуло на робітників (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 489).