СИЛЕННИЙ

СИЛЕ́ННИЙ, а, е, розм. Дуже сильний (у 1—5, 10 знач.). Був собі Лев — король силенний, Такого не було ніде (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 182); У бійців плечі дужі, силенні (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 81); Коли над нивою моєю.. дощ силенний упаде, Радію я (Іван Манжура, Тв., 1955, 39); — А справді! Яка то була силенна любов у велетнів (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 260); — Ну, той же артист! Що ви хочете — басище силенне (Андрій Головко, II, 1957, 46); — Набралася річка такої силенної сили, що жодна скеля перед нею не встоїть (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 122).