СИ́ГЛА, и, жін., діал.
1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (Літературна Україна, 24.XI 1970, 4).
2. Гірський ліс із таких смерек. Надивишся [Черемоше] і на полонини розлогі, безкраї, і на густі сигли.. дико суворі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 320).