СИГАРА

СИГА́РА, и, жін. Щільно скручені в товсту трубку тютюнові листки для куріння. Увечері сигару запалив я (Павло Грабовський, I, 1959, 500); В світлиці стало порожньо, тільки хмарами висів густий дим од дорогих сигар (Нечуй-Левицький, III, 1956, 138); Полковник сидів у кріслі на кормі. Він задумливо палив сигару і читав книжку (Юрій Яновський, II, – 1958, 69);  * У порівняннях. Довга тонка гармата задерлася вгору, як химерна сигара, і з її жерла курив сизий димок… (Олесь Донченко, VI, 1957, 483);
//  перен. Що-небудь схоже на таку трубку. В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 41); На спеціальних візках повільно рухаються багатометрові металеві сигари [ракет], на могутніх тягачах — бойові обслуги (Радянська Україна, 8.XI 1960, 1).