СИДІ́ННЯ, я, сер.
1. Дія і стан за знач. сидіти 1—7. Оксен також мружився від сліпучого сонця і розминав затерплі від довгого сидіння ноги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86); Оте сидіння в редакції Цілий день — дратує мене без кінця (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 178); Цілими днями після довгого сидіння в хаті діти бігали надворі (Андрій Головко, I, 1957, 92); Скільки перетлів душею Юрій за ці години сидіння в парку (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 136).
2. Місце або предмет, на якому сидять, на який сідають. Прокурор підвівся з свого сидіння і сперся кулаками об дощечку пульта (Іван Франко, VI, 1951, 271); Сидіння для машиніста, на якому тепер сидів я, було приладжене так низько, що я не міг дістати рукою до свистка (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 56); Варивода сів на заднє сидіння, і машина рвонула з місця (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 358).