СИБІРЯКІ́В, кова, кове. Прикм. до сибіряк; належний сибірякові. З глибини городів, наче з самого полум’я палаючої соломи, вихопивсь зовсім молоденький без кашкета боєць-татарчук і прожогом кинувсь до сибірякового коня (Олесь Гончар, II, 1959, 326); Давид аж захвилювався радісно від сибірякових слів: це ж його мрія — колектив [комуну] отут, у дворі (Андрій Головко, II, 1957, 16).
СИБІРЯКІВ
Тлумачення слова