СВИТИ́НА, и, жін. Те саме, що свита З хати по нитці — сироті свитина (Номис, 1864, № 10705); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Тарас Шевченко, II, 1963, 102);
// Благенька, поношена свита. Штани в його полатані, Подрана свитина; Куди не глянь — кругом бідний, Кругом сиротина! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 66); Одягнув [Антін] свою свитину, підперезався мотузкою, взяв сокиру і пішов на гору (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 39).
СВИТИНА
Тлумачення слова