СВИСТА́ВКА, и, жін., розм. Те саме, що свисток 1. Свиставка на паровозі засвистала так голосно, що щб хлопці, а й сама Савчиха налякалася (Осип Маковей, Вибр., 1954, 99); Собаки голосно забрехали, і в панському будинку на поверсі розсвітили. Близько зафуркотіла свиставка вартового, і їй відповіли в двох кінцях (Мирослав Ірчан, II, 1958, 86); На возах діти свистали в закуплені в місті свиставки (Іван Франко, VIII, 1952, 364).
СВИСТАВКА
Тлумачення слова