СВИ́ЩИК, а, чол., розм. Те саме, що свисток. [Селім (зриває з Бея свищика й голосно свистить):] До мене! (Володимир Самійленко, II, 1958, 212); Окремою групою керамічних виробів є іграшки — ліплені свищики у вигляді коників, пташок та набір глиняних глечиків (Народне мистецтво західних областей України, 1966, 62); М’яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Яків Качура, Вибр., 1953, 279).
СВИЩИК
Тлумачення слова