СВИРІ́ЛЬ, і, жін. Народний духовий інструмент, що складається із скріплених між собою дерев’яних, очеретяних і т. ін. дудочок. Спів свирілі стелеться полониною і лине в далекі нетрі і хащі (Леся Українка, I, 1951, 453); Свиріль складається з кількох наглухо скріплених дудочок — кожна наступна коротша за попередню. Ці дудочки виготовляють з очерету, тростини, бамбука, деревини або навіть з порожнистих кісток (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 41).
СВИРІЛЬ
Тлумачення слова