СВИНУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Такий, як у свині, подібний до свині. Отець декан прибирав урядову міну, яка.. так мало пасувала до його круглого і трохи, вибачте, свинуватого обличчя (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 22).
2. перен. Неохайний;
// Нахабний. Якби не був свинуватий, то не був би і багатий (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 10);
// Грубий, нечемний. — Тепер же я знаю, чого мужик інколи свинуватий. Скоро перейде його така біда одна, друга, то він потім учепиться й невинного чоловіка (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); — Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки, — погодився Марко (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 365).