СВИНЮ́ШНИК, СВИНУ́ШНИК, а, чол., рідко.
1. Те саме, що свинарник. Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та свинюшники (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); Одна каса в коморі під бочкою зарита, друга — під грушею, біля свинюшника. Про день чорний мідну копійку варив (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 114); * У порівняннях. Брудно там [у хаті], як у свинушнику (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 141).
2. перен., розм. Брудне, неохайне приміщення. Я все частіш і частіш тікаю до своєї хати, аби не бачити тої неохайності, в якій він живе: з хати своєї зробив свинушник (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 157).