СВОЯ́ЦТВО, а, сер.
1. збірн. Родичі не по крові, а по шлюбу. [Анна:] Свояцтво миле! Дозвольте вам тепера пояснити, чому се я таким ладом незвиклим врядила сю вечерю… (Леся Українка, III, 1952, 405); Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).
2. Спорідненість, що виникає внаслідок шлюбу: стосунки між чоловіком і кровними родичами дружини, між дружиною і кровними родичами чоловіка, а також між родичами подружжя.