СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, сер.
1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 148).
2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Він готовий був роками не виходити з стін цього святилища [художньої школи], аби малювати по-справжньому, аби зуміти передати на полотні все те, що жило в душі, що не давало спокою (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 161).