СВЯТОЩІ

СВЯ́ТОЩІ, ів, мн. (рідко одн. святощ, і, жін.). Те саме, що святиня 1, 2. Серед розкішної, чистої природи монастир — з його «братією», святощами та забобонами — здається якоюсь гидкою плямою, смердючою купою гною (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 141); — Звичай у народу — святощі: я не сміла зрікатися (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 124); Ти кажеш: заспівай!.. Не можу я співати, Мовчу, бо я не звик, Щоб святощі душі мав тяжко ображати Несамовитий крик (Борис Грінченко, I, 1963, 85).