СВЯТО́ЧНО, рідко. Присл. до святочний. Їхала [Катерина] селом серед святочно вбраних людей (Гнат Хоткевич, II, 1966, 258); Сиві діди у чумарках святочно простували до молитви (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 42);
// у знач. присудк. сл. Усім було дуже добре, усім було якось святочно на душі (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 93).
СВЯТОЧНО
Тлумачення слова