СВЯТКИ́, ток, мн.
1. Святкова пора від різдва до водохрещів (у православних). Вас і дядину, і всіх щиро цілую і кажу: «святий вечір, добрий вечір!», бо досі вже у Вас святки (Леся Українка, V, 1956, 74); Святки! Пора для серця мила! Ворожить молодь легкокрила, Котрій нічого ще не жаль (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 120). і
2. Святкові дні (перев. великодні). Минулися і троїцькі святки — не посила господь милосердний дощу, хоч і молиться народ (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 130); — Христос воскрес! з святками будьте здорові! — сказала Параска, переступаючи через Кайдашів поріг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 336); Після великодніх святок гінці з Запорожжя дали звістку, що Богдан Хмельницький повертається вже од кримського хана (Олекса Стороженко, I, 1957, 364); * У порівняннях. Бенкетували в Тишкевича, а потім в Конецпольського, а далі в Потоцькаго. Бенкети тяглися тижнями, неначе великодні святки (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 226).
Зелені святки див. зелений.
3. у знач. присл. святками. У святкові дні. Неділь вже, мабуть, з вісім буде — Святками до мене зібрались добрі люди… (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 33).