СВЯТЕ́ШНИЙ, а, е, діал. Святковий (у 2 знач.). Вовну білую пряде [Марія] На той бурнус йому святешний (Тарас Шевченко, II, 1963, 354); Федот із Юлею сиділи на покуті, мати їм прослала новий вишитий рушник на коліна, щоб сметана не капнула на святешний одяг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216);
// у знач. ім. святешне, ного, сер. Святкове вбрання. — Вбирайся вже, дівко, в святешне, бачу, що в тебе лиштва таки посіклася… (Михайло Стельмах, I, 1962, 157).
СВЯТЕШНИЙ
Тлумачення слова