СВЯТЕ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Власт. святеннику. Вираз.. святенницької стриманості, що лежав на Софіїному обличчі, дівчатам-заробітчанкам з першого ж погляду не сподобався (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 148); Акуратно підстрижена лопаточкою руда борідка і сумирно-солодкий вираз сірих, ледь примружених очей таїли в собі щось святенницьке й лукаве (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 23).
СВЯТЕННИЦЬКИЙ
Тлумачення слова