СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО, а, сер.
1. рел. Церковний обряд; відправа, служба.
2. перен. Виконання якої-небудь справи з особливою урочистістю і поважністю, як обряду. Бій для Васі був якимось священнодійством, ради якого башкир не давав пощади ні собі, ні своїм підлеглим (Олесь Гончар, III, 1959, 188); Синявін надто ревниво ставився до музики, як до священнодійства (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 60).