СВЯЩЕННОДІ́ЯТИ, ію, ієш, недок.
1. рел. Здійснювати церковний обряд; відправляти, служити.
2. перен. Виконувати яку-небудь справу особливо урочисто й поважно, як обряд. Бачу, як мати священнодіє біля перепічок.., обережно саджає на довгу дерев’яну лопату, закидає в гарячу піч (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 43); Снопи зв’язувала [Килина] тугі й дебелі, складала їх на стерні, щоб трохи підсохли, а потім уже священнодіяла над полукіпками (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 141).