СВІЖИНА́, и, жін., розм.
1. Свіже м’ясо. Украв [Бідочуків] вівцю.. Всі зраділи, бо давно вже не їли свіжини. Юрчик заходився куховарити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 163); — Приходьте ж взавтра до мене на свіжину.. Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 193).
2. рідко. Свіжість (у 1 знач.). Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівною свіжиною та прохолодою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386); Ледве не захлинулася [дівчина] свіжиною ранкового повітря, змішаного з пахощами квітів (Іван Ле, В снопі.., 1960, 204).