СВІЖО.
1. Присл. до свіжий 4—6, 8. В лице так свіжо вітер віяв… (Володимир Сосюра, II, 1958, 352); Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 410); Підняла [дівчина] батіг, Гукнула свіжо й весело на мулів, І чудно уші правий з них прищулив, І знявся пил, немов рожевий дим (Максим Рильський, I, 1960, 184); Софія Іванівна була вже в ліжку і читала «Кобзар». —.. Мені подобається. Написано свіжо, просто і зворушливо (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 83).
2. присл., розм. Щойно, недавно. [Осташ] Здоров! Давно тут? [Василь:] Оце свіжо перепливли [річку], бач, і досі не обсохли! (Марко Кропивницький, III, 1959, 91).
3. у знач. присудк. сл. Прохолодно; досить холодно. Здається, що се все на небі робиться: ..пахучо, свіжо, тільки листячко шепчеться (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 82).
СВІЖО… Перша частина складних слів, що відповідає слову свіжий у 1 знач., напр.: свіжозаморожений і т. ін.; у 5 знач., напр.: свіжозелений і т. ін.; у 6 знач., напр.: свіжощокий і т. ін.; у 8 знач., напр.: свіжовибраний, свіжовидоєний, свіжовимащений, свіжозасніжений і т. ін.