СВІТОВІДЧУВА́ННЯ, я, сер. Сприймання людиною навколишнього світу, дійсності, яке виявляється в почуттях, учинках, настрої. У своїй поетиці, у своєму стилі, в своїм світовідчуванні Шевченко пройшов шлях такий же, який пройшли Пушкін і Міцкевич (Максим Рильський, III, 1956, 244); Соціалістична епоха сформувала нову людину, цілісну і цілеспрямовану, без роздвоєного світовідчування (Вітчизна, 8, 1958, 127).
СВІТОВІДЧУВАННЯ
Тлумачення слова