СВІТЛИЧКА

СВІТЛИ́ЧКА, и, жін. Зменш. до світлиця. Грицько сам того не відав, як він любив свою світличку з кімнаткою,.. поки не вийшов був оце за село (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 143); Після порання Орисі все в хаті покращало..: чорна, мов кузня, хата зробилася чистенькою світличкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 263); Як вже дуже смерклось, ввійшли в будинок; тоді в ньому було тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (Олекса Стороженко, I, 1957, 184); Якось уранці до мене в світличку постукав Бувалець (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 170).