СВІТЛОТІ́НЬ, і, жін. Розподіл світлих і тіньових штрихів, плям як засіб передачі в живопису об’ємності зображуваного. Офортні пейзажі Т. Шевченка відзначаються майстерною композиційною побудовою, широким використанням ефектів світлотіні та загальним високим рівнем професійного виконання (Народна творчість та етнографія, 2, 1962, 22);
// Наявність, чергування освітлених і тіньових місць у чомусь або де-небудь. Зійшло сонце і дивними світлотінями оживило долину, дуби та в’язи, пригорок (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 341).
СВІТЛОТІНЬ
Тлумачення слова