СВІТЛЯЧО́К, чка, чол., ент. Пестл. до світляк. В., руці держить [Моджеєвська].. світлячка, що мигоче тихим, зеленкуватим світлом (Іван Франко, VII, 1951, 121); Світлячки.. фосфоричними вогниками носилися по лісі (Петро Панч, I, 1956, 109); * У порівняннях. Ольга глянула.. на його маленькі очі, які світились колючими світлячками (Олесь Донченко, III, 1956, 451).
СВІТЛЯЧОК
Тлумачення слова