СВІ́ТЛІСТЬ, лості, жін.
1. Властивість за значенням світлий 1—8. І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (Микола Бажан, Роки, 1957, 283).
2. Титулування деяких можновладних осіб у дореволюційній Росії, звичайно із займенниками ваше, його, її, їх. Ми їх застукали, сотню гайдамацького полку імені його світлості гетьмана Скоропадського (Юрій Яновський, II, 1958, 250).