СВІТЕ́ЛЬЦЕ, я, сер. Пестл. до світло1 1, 3. Ніде не видно було найменшого світельця, що блимало з вікон (Іван Франко, II, 1950, 156); У вартовій будці почувся шелест, і за хвилину відчинилось віконечко в дверях. В ньому блиснуло світельце, яке зразу затулила собою чиясь голова (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 246).
СВІТЕЛЬЦЕ
Тлумачення слова