СВІТЕ́ЦЬ, тця, чол. Старовинний пристрій для освітлення, що має вигляд підставки, в яку вставлялася скіпка. У напівтемряві блимав вогник — на стіні висів залізний світець, а в ньому горів сосновий довгий скіпець (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286).
СВІТЕЦЬ
Тлумачення слова