СВІЧНИ́К, а, чол. Підставка для свічки або свічок. В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 16); На столі.. блимали в свічниках свічки (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 151).
СВІЧНИК
Тлумачення слова