СВЕРДЛУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех. Те саме, що свердлити. Марійка найбільше любила свердлувати (Олесь Донченко, V, 1957, 365); — Подобається [картина], дівчинко? — запитує чоловік тихим, лагідним голосом, свердлуючи Ганну поглядом (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 45); Здавалося йому, що в голосі його власних слів дзвенів якийсь інший, чужий голос, острий, що свердлував його душу і наповнював її дивним неспокоєм (Іван Франко, III, 1950, 128).
СВЕРДЛУВАТИ
Тлумачення слова